Відносна в'язкість і абсолютна в'язкість - це два поняття, які описують в'язкість рідини, і між ними є деякі відмінності.

Відносна в'язкість:

Відносна в’язкість — це в’язкість рідини порівняно з еталонною рідиною (зазвичай розчинник) при заданій температурі. Він визначається шляхом вимірювання властивостей потоку рідини та еталонної рідини. Відносна в'язкість - це безрозмірна величина, яка вказує на ступінь збільшення в'язкості рідини відносно еталонної рідини.. Відносну в'язкість можна розрахувати, вимірявши час руху або швидкість потоку рідини.

Різниця між відносною в'язкістю та абсолютною в'язкістю

Абсолютна в'язкість:

Абсолютна в'язкість відноситься до фактичної в'язкості рідини, також відома як динамічна в'язкість або динамічна в'язкість. Визначається шляхом вимірювання обсягу (швидкість потоку) пропущеної рідини на одиницю площі за одиницю часу. Абсолютна в'язкість - це фізична величина з одиницями, зазвичай використовується в секундах PASCAL (Па·с) або millikpa · секунда (мПа·с).

Абсолютна в’язкість є невід’ємною властивістю рідини, і її можна безпосередньо використовувати в розрахунку та аналізі механіки рідини.. Відносна в'язкість є порівняльною величиною відносно еталонної рідини і часто використовується для вимірювання рідких сумішей і порівняння властивостей рідин.

Зв'язок між відносною в'язкістю та абсолютною в'язкістю можна виразити константою, яка називається константою пропорційності або коефіцієнтом перетворення відносної в'язкості в абсолютну в'язкість. Цей коефіцієнт перетворення залежить від еталонної рідини та температурних умов, що використовуються. Підсумовуючи, відносна в'язкість - це порівняння в'язкості рідини з еталонною рідиною, тоді як абсолютна в'язкість є фактичною в'язкістю рідини.